Свіча його душі

By Костура Данута

Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ

МАМЧУРИІван Світличний у вірші, присвяченому пам’яті іншого політв’язня Степана Мамчура,

порівнював покійного з полум’ям невгасимої свічі, що освітлює й зігріває людські душі.

Степан Мамчур народився в 1916 році в селі Лучиці (нині Сокальський район на Львівщині) в українській заможній сім’ї. Батьки-патріоти виховали п’ятьох синів і доньку щирими українцями. Троє синів потім загинули в радянських концтаборах.

З дитинства Мамчури співали в церковних хорах, у “Просвіті”, багато читали і вже підлітками були залучені до підпільної боротьби проти польської влади.

Степан Мамчур вступив до ОУН і займався національно-просвітницькою роботою. За переховування забороненої літератури його ув’язнювали ще напередодні Другої світової війни.

– У польській тюрмі сидіти було набагато легше, – згадував потім Мамчур у радянському концтаборі. – Ми були на своїй землі, широко листувалися та й побачення з родичами відбувалися без такої пекельної напруженості. З політв’язнів сиділи комуністи й націоналісти. Примусити працювати ніхто не мав права. І весь вільний час витрачали ми на самоосвіту та політнавчання. Прикупляти харчі надавалася змога необмежене, хоча й тюремний раціон не йде у порівнянні з отим, що маємо тут. Але хіба варто зіставляти, чиє ярмо краще?

Валерій Марченко тоді запитав, що ж підтримувало його в ув’язненні. Адже Мамчур – не відомий письменник або політик, чиї справи помітні і чий дух може живитися підтримкою та схваленням багатьох.

Степан Мамчур пояснив: “Я сидів з однодумцями. Освічені й неписьменні, провідники й нікому не знані члени організації були полонені всенаснажною і безплатною ідеєю – звільнити Україну. Я молився за неї більше, ніж за себе. Отой дух волі перекреслював інші матеріальні пожадання. Ну, – хата, ну, – гроші, ну, – добре поїсти, але ж – під чужинецьким чоботом! Свідомість цього мучила, і я знав, що мушу щось робити, щоб змінити принизливий стан. А для того треба мати незганьблене відступництвом ім’я”.

Дружина Мамчура, Стефанія, теж скуштувала півмісяця польської в’язниці за українські справи. Степан Мамчур і Стефанія Сидоровська, яка була з бідної родини, побралися, коли радянські війська вступили до Західної України. Але їхнє щастя було недовгим.

Співробітники НКВС захопили списки українських діячів, яких переслідувала польська поліція, і взялися їх арештовувати, Степан мусив перейти в підпілля. Стефанію в числі багатьох українців виселили до Середньої Азії. Там у виселенців почалася дизентерія. Першим помер щойно народжений синочок Стефанії та Степана. Потім померла мати Стефанії. Захворіла й сама Стефанія. Коли вона одужала, то дізналася, що помер її батько.

Восени 1941 року Мамчур після короткочасного вишколу разом з групою інших пропагандистів був направлений на східноукраїнські землі. Пізніше в радянському ув’язненні він розповідав: “Більшовики тепер закидають: мовляв, ми не воювали, або мали контакти з фашистами. Неправда! Воювали, і більш ніж достатньо. А що не стільки, скільки з Радянською владою, нехай вибачають. Треба бути сліпим і безумцем, аби витрачати сили на конаючого Гітлера, коли на нас сунула оскаженіла червона навала. Коли ось-ось мала розпочатися щаслива радянська дійсність з її масовими виселеннями до Сибіру, голодом, винародовленням. Ми скуштували всього того, що раніше наші краяни на Східній Україні, але й “товарищи и братья” скуштували того, чого раніше не знали – земної відплати за злочини. Через це й піняться злобою, згадуючи наші національно-визвольні змагання. Через це ми й “кати” й “душогуби”: заважали, бач, нове життя будувати”.

У 1948 році Стефанія Мамчур втекла з Середньої Азії в Україну. Їй вдалося знайти чоловіка. Подружжя Мамчурів переїхало на Донбас, а в 1954 році – в Ірпінь. Тут Степан Мамчур працював на сезонному цегельному заводі. Жили в бараці. У них уже було двоє діток.

У 1955 році агенти КДБ знайшли Степана Мамчура. Два роки його викликали на допити, але жодної інформації про діяльність ОУН не отримали. У жовтні 1957-го Степана Мамчура засудили до десяти років ув’язнення. Там кардинал Йосип Сліпий висвятив Мамчура на отця-диякона.

У 1967 році Степана Мамчура засудили ще на 15 років ув’язнення. Свободу він міг отримати, лише публічно засудивши націоналізм, тобто незалежність України, або ставши таємним агентом. Та цей шлях був не для нього.

Мамчура відправили з Мордовії за Урал у 35-ту зону. Там також перебували в ув’язненні Валерій Марченко, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Семен Глузман, Ігор Калинець. Євген Сверстюк згадує: “За кілька днів я відчув, що і для українців, і для євреїв, і для вірменів, і для литовців – для всіх пан Мамчур – це ім’я особливо шановане… Він уважливий до кожного, делікатний з усіма і хоче всім чимось допомогти. Зовні не видно, але відчуваєш, що він глибоко релігійний – релігія любові до ближнього пронизує всю його поведінку. Для себе йому нічого не треба… Степан Мамчур бур тим праведником, на якому стоїть добре ім’я українців…”

10 травня 1977 року Степан Мамчур, здоров’я якого було виснажене майже 20-річним ув’язненням, помер від крововиливу в мозок. 

У наш час громада греко-католицької церкви Св. Миколая на Аскольдовій могилі в Києві, парафіянами якої стали Мамчури, організувала збір коштів, щоб перевезти прах отця-диякона Степана Мамчура в Україну. На ці гроші Борис Мамчур перевіз прах свого батька в Україну.

25 серпня 2000 року труну з прахом Степана Мамчура було перепоховано в Ірпені. На перепоховання приїхали Євген Сверстюк і Микола Горбаль, які сиділи разом з Мамчуром, мати Валерія Марченка, який теж помер в ув’язненні.

З ініціативи Мамчурів у Ірпені почала діяти парафія греко-католицької церкви.

До десятої річниці Незалежності України в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї відкривається виставка, присвячена пам’яті українського мученика Степана Мамчура.

 “Ірпінський Вісник” за 25 серпня 2001 року.

 

no images were found

МАМЧУР СТЕПАН ЯКИМОВИЧ

 Данные из базы по персоналиям Московского «Мемориала»:

МАМЧУР СТЕПАН АКИМОВИЧ (1916-77) – украинец, христиан, [член ОУН-УПА], арестован в 1956. Осужден по: ст. 54-1″а”, 8, 11, 68-А-2 УК УССР, 25(15+10) лет[1], (1957-81?), П-35, умер в лагере.

ф.101/д.357

ф.158/”Укр.” – биография на укр. яз.

Ф.И.О.: МАМЧУР СТЕПАН ЯКИМОВИЧ

Место: Западная Украина

Рождение: 1917

Род занятий: сельской интеллигент

Арест: 1957

Суд:

Ст. УК и суть: УПА

Срок: 25 стр.

Где отбывал: П-35

Под-ники:

Примечания: верующий, в 1976 г. – письмо за рубеж с просьбой о Библии.

Умер в 35 лагере в 1977 г.

ХТС 39/12; 40/91; 42/41; 42/56-57; 51/92-93; 52/34????;

52/67????;

АС N 2784 – не опубликовано

МС.–  Вып.43/78.- АС N 3412 – некролог

[1]Списки ПЗК Перми.

http://imounr.org.ua/svicha-joho-dushi/

 

Comments: 0

Comments are closed.

  • Храм Різдва Пресвятої Богородиці
  • Посилання
  • Сайт
  • Статистика
  • Статистика Google Analytics